Перейти до вмісту

Гральний бізнес стає на хвилю

В Україні вже отримали перші ліцензії оператори грального бізнесу. Голова громадської організації «Гемблінг асоціація України» Антон Кучухідзе говорить, що вже розпочинається перша хвиля їхньої роботи. Розмовляємо з ним про те, що зумовлює її успішність та які очікують перспективи. А також про те, наскільки привабливою стане ця сфера для інвесторів.

Впродовж 12 років гральний бізнес в Україні був заборонений. Що з ним відбувалося в цей час

— Можна сказати, що ми мали справу з умовним закриттям грального бізнесу. Він перетворився на тіньові схеми. Приміром, десь у дворі відкривали клуб, який юридично оформляли під одну історію, а за субліцензіями він починав займатися зовсім іншими видами діяльності. Сірі та чорні схеми сприяли тіньовим операторам створювати негативний імідж грального бізнесу, щоб його не легалізовували. Тому що заробіток був дуже великим. До того ж нерідко вони мали й підтримку окремих силових структур, які теж могли отримувати зиск від таких оборудок. Такий нездоровий феномен з’явився в результаті непродуманого та популістського рішення про заборону цього виду бізнесу у 2009 р.

За різними даними, після закриття ринку гральних послуг у РФ у 2006 р. до 30 млрд. дол. з російського ринку перейшли за 3 роки на український, допоки в нашій країні він існував легально. Тож, думаю, ми мали справу з політичним тиском країни-­сусіда і з популістськими бажаннями окремих наших політиків того періоду, які призвели до згаданого рішення про заборону.

Чому тепер ставлення влади до грального бізнесу змінилося?

— Думаю, сьогодні вона виходить не з популістських, а з державницьких позицій, дбаючи про захист власних інтересів та інтересів своїх громадян. Попит на індустрію розваг існує повсюдно, якщо в мусульманських країнах азартні ігри заборонені, там все-одно з’являються нелегальні гральні заклади. Тому з політичної точки зору рішення про легалізацію грального бізнесу є в руслі задекларованого нинішньою владою курсу на детінізацію економіки та боротьбу з корупцією.

З іншого боку, сьогодні широко доступним став Інтернет, грати можна онлайн. Тож навіть технічно не вдасться прибрати цей вид бізнесу. Тому держава повинна створити необхідні механізми не для заборони, а для контролю та захисту від небажаних ризиків.
Контроль ринку, його адекватне функціонування дозволить зменшити криміногенність. І це загальносвітова тенденція.

Як ви вважаєте, зараз ця галузь відроджується чи народжується заново?

— Я схильний вважати, що у нас заново створюється соціально відповідальна галузь.
Наприкінці 90‑х — на початку 2000‑х, коли цей бізнес був цілком легальним, у гральні автомати міг грати хто завгодно. Їх ставили навіть у магазинах неподалік освітніх закладів і багато школярів бавилися в ці іграшки. Оператори не дбали про те, що це — нечесна гра. Якщо грають дорослі люди, вони чинять свідомо, розуміють гру, її правила та можливі наслідки.
Питання доступу до гральних закладів було тоді найбільшим викликом, який породжував негативне ставлення суспільства до грального бізнесу. Новий закон вирішує це питання. Наприклад, створюються реєстри осіб, які зловживають азартними іграми (лудоманів) і яких не можна допускати до гри. Передбачені й можливості самообмеження для таких людей. Тобто запобіжники чітко розроблені, і тепер завдання державних органів — забезпечити виконання тих положень, які містить профільний закон.

Наскільки ємним може виявитися вітчизняний гральний ринок? Скількох учасників об’єднає, скільки коштів на ньому може обертатися?

— Давайте по порядку. Щодо учасників. На ліцензії подавалися 20–30 операторів і вже десь половина їх отримала. Думаю, що решта невдовзі узгодить всі бюрократичні питання і теж зможе оперувати.

Це — перша хвиля. Називаю її хвилею початку. А хвиля розвитку може піднятися лише з приходом іноземних інвесторів і особливо — великих західних брендів. Та це може статися лише за умови впорядкованого та внормованого податкового питання щодо грального бізнесу. Особисто спілкуюся з багатьма західними інвесторами, вони дуже зацікавлені у легальному виході на український ринок, однак їх не влаштовує «математика» процесу. Податки такі шалені за таких дорогих ліцензій, що західний світ не готовий їх сплачувати. Все залежить від того, наскільки ефективно парламент пропрацює податкове питання.

Обсяг коштів. Публічна інформація, яка може бути нижньою рискою для розуміння об’єму ринку, — це дані Антимонопольного комітету від 2018 р., коли вони зазначили, що обсяг нелегального грального бізнесу в Україні сягає 31 млрд. грн. Це фактично дорівнює 1 млрд. євро. Другу цифру в інтерв’ю «Лівому берегу» озвучив Борис Баум (перший заступник голови Консультативно-­експертної ради Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей. — Ред.). Він сказав, що є математичні розрахунки про обсяг ринку за моделі, яка буде в Україні, це десь 560 млрд. грн. Розраховували цифру, яку закладати в бюджет. Однак сталася помилка від Мінфіну: вони заклали 7,4 млрд. грн. лише як доходи від ліцензій. А економісти рахували 7,4 млрд. — доходи від ліцензій плюс всі податки та інші видатки, які несе гральний бізнес.

Думаю, що 31 млрд. грн. — це дуже завужена цифра від Антимонопольного комітету, реалістичною є цифра у 7,4 млрд., яка прописана в бюджеті. Хоча, повторюся, вона передбачає не лише платежі за ліцензії.

Мені хотілося б, щоб Україна сягнула рівня Італії. Там на цьому ринку працює понад 70 світових брендів грального бізнесу. За різними статистичними даними, зокрема й служби Євростат, в Італії щорічно збирають десь 19 млрд. євро (це десь 21 млрд. дол.) лише у вигляді податків з грального бізнесу. При цьому вартість ліцензій дуже мала: загальна ліцензія на ведення азартних ігор коштує 262 тис. євро. Це не 10 млн. дол. на відкриття казино, як в Києві.

Чи багато коштів готові вкладати в український гральний бізнес іноземні інвестори?

— Це компанії, які претендують на продаж контентів. З великої вісімки світових компаній 3 дуже цікавляться подіями на українському ринку. Але багато моїх колег працюють і з іншими компаніями, тому важко називати конкретну цифру.

Зважати треба й на операторів грального обладнання та гральних автоматів. Зокрема є певна зацікавленість від турецького бізнесу, який успішно оперує в Батумі та в Білорусі. Для них Україна є цікавішою територією для впровадження туристичного, готельного бізнесу, бо туристичний потік з Туреччини до нашої країни є значно більшим.

Думаю, загалом 10–15 великих західних компаній демонструють значний інтерес до українського ринку, хоча мають до нього і багато питань.

Чи може нерезидент України, який має іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, автоматично стати учасником вітчизняної індустрії розваг?

— Ні. В законі чітко прописано, що оператором може бути лише резидент України, який отримує ліцензію на цей вид діяльності.

Як отримати таку ліцензію іноземній компанії?

— Дві головні вимоги для іноземної компанії: вона має відкрити своє представництво в Україні, стати її резидентом, і у неї не має бути зв’язків з державою-­агресором. Усе решта — в рамках процедури, яку проходять всі. Йдеться про підготовку ліцензій за всіма напрямками — онлайн-­покер, наземне казино, онлайн-­казино, гральні автомати, бекингова діяльність. Тут жодних проблем нема. Уряд України зацікавлений в більшому їх залученні, однак є певні політичні рішення, які ще має ухвалити парламент. Тому, знаєте, тут суб’єктивних проблем ніхто створювати їм не буде.

Такі ж вимоги поширюються й на українські компанії?

— Так. Головне, що ліцензію отримує резидент України.

Законом передбачено створення Реєстру організаторів азартних ігор казино, Реєстру організаторів букмекерської діяльності, Реєстру організаторів гри в покер, Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх. Яка потреба в цих реєстрах?

— Вони потрібні для ринку і для регулятора. Наприклад, реєстр лудоманів. Він надає базу, щоб оператори відповідально виконували зобов’язання перед державою щодо соціального захисту — не допускати таких осіб до гри, не користуватися їхніми грошима. Такий реєстр дозволяє державі контролювати цю сферу.

Реєстр операторів грального бізнесу дозволяє державі не просто контролювати роботу легальних учасників ринку, але й виявляти нелегальних, передавати таку інформацію до правоохоронних органів. Легальні оператори теж зацікавлені виявляти «тіньовиків» і недоброчесних організаторів азартних ігор. Тому йдеться про механізм для поглибленої співпраці між бізнесом, регулятором та правоохоронцями.

Наскільки вітчизняний гральний ринок з огляду на специфіку його діяльності буде зарегульованим? Чи не завадить це його роботі?

— Від багатьох спеціалістів, які працюють зі світовими брендами, я чую, що в світі гральний бізнес досить зарегульований. Не кажу про офшорні території, але Німеччина, Італія, Британія, які отримують чимало коштів у бюджет від грального бізнесу, при цьому встановлюють жорсткі умови. Всі розуміють, що така сфера вимагає участі і національного банку, і державного регулятора, а також потребує вирішення дуже багатьох технічних питань, треба здійснювати контроль Інтернет-­сайтів тощо. Тому для зарубіжних компаній головна проблема з гральним бізнесом в Україні, про що я чую від них, — це податки. А решту вони сприймають із розумінням.