Перейти до вмісту

Тамара Голубчик. 5 запитань — 5 відповідей

    Тамара Голубчик, власниця та генеральний директор компанії Fun Game, у гральному бізнесі з 1997 р.

    Минуло рівно 12 років з моменту заборони грального бізнесу в Україні (15 травня 2009 року). Як пережили цей період, чим займалися?

    Компанія Fun Game з’явилася на ринку 1997 року. І ми були досить серйозним гравцем на ньому до закриття грального бізнесу в Україні. Компанія мала висококласне виробництво, випускала сертифіковане і цілком конкурентоздатне гральне обладнання. Корпуси гральних автоматів за нашими кресленнями робило високотехнологічне українське підприємство, котре спеціалізувалося на виготовленні ліфтів, а ми займалися великовузловим складанням. «Кити», тобто програмне забезпечення, ми купували у болгар, інших неєвропейських виробників. Своє обладнання ми оперували винятково в Україні. Окрім того, ми мали єдину на той час в Україні фірму, котра ще 2006 року отримала ліцензію на мобільне казино. На жаль, рівень тодішніх технологій не сприяв швидкому розвитку такого казино. Його робота припинилася 2009 року після запровадження заборони на гральний бізнес, адже ми не могли займатися такою діяльністю ні офлайн, ні онлайн. До тіньових схем ми не долучалися.
    У період заборони ми спробували попрацювати в Африці, зокрема в Конго та Танзанії. Але це тривало недовго, буквально пару років. Справа в тому, що там потрібно було постійно перебувати, а ніхто з нас не мав такої можливості.
    За ці 12 років в Україні змінилися три президенти, змінювалися й уряди. Ми щоразу сподівалися, що гральний бізнес буде легалізований. Бо нас насправді залучали до відповідної законотворчої роботи в цьому напрямку. Найактивніше цей вид бізнесу старалися відродити в 2014 році після приходу до влади Порошенка. Але тоді нічого не вийшло, як казали деякі журналісти, «лотерейне лобі» було надто сильним. Відродити галузь вдалося вже після обрання Президентом України Зеленського. Ціною надзвичайних зусиль відповідний закон було ухвалено.

    Як ви вважаєте, з прийняттям минулорічного закону про легалізацію грального бізнесу в Україні ситуація піде на краще, чи задоволені законом в цілому?

    Цей закон нас не влаштовує ні загалом, ні в окремих його частинах. Але в будь-якому випадку це ліпше, ніж відсутність такого закону. Чи сприятиме він розвитку бізнесу? Наразі про це складно говорити. Закон складається з кількох мало пов’язаних між собою частин. Порушені деякі принципи щодо оподаткування, сертифікації тощо. І це робить його досить складним до реалізації. До того ж досі не ухвалений закон № 2713‑д, який регулює відповідне оподаткування. А без цього закон про легалізацію азартних ігор просто непрацездатний. Проблеми у цій сфері залишаються. Відсутність західних операторів та великих західних гравців говорить про те, що наразі ринок не відкритий.

    Чи слідкували за гральним бізнесом в інших країнах, як галуз розвивалася?

    У нас дуже багато знайомих, партнерів, колишніх партнерів по всьому світі, з багатьма з них ми підтримуємо не лише професійні, але й просто дружні стосунки. Тому весь час були «в темі». Окрім того постійно відвідували виставки — британські, американські, щоб не відставати від новацій в галузі. Бо гральний бізнес — це не стільки бізнес, скільки певний спосіб життя. Тому ми не зовсім випали зі структури. Хоча, якщо брати технічну сторону питання, то ці роки, на жаль, для нас втрачені.

    Як Ви вважаєте — галуз відроджується чи заново народжується?

    Я вважаю, що гральна галузь в Україні народжується заново. І зараз вона не має абсолютно нічого спільного з тією, що була в 2009 році. Безумовно, все змінилося: і провідні гравці на цьому ринку, і технології, і погляди та підходи. Свій відбиток на ситуацію наклав і складний кризовий час. Тому йдеться не про відновлення, а про створення зовсім нової галузі.

    Чи отримали вже ліцензію на продовження діяльності?

    Зараз ми плануємо отримати дві ліцензії: одну — на онлайн-­казино, іншу — на мережу залів гральних автоматів. Уже подавали документи на отримання ліцензії на онлайн-­казино, але, на жаль, наша заява поки що залишилася без розгляду. Комісія мотивувала це різними формальними пунктами, причому під час кожного розгляду виникають якісь нові моменти, через які ми не відповідаємо вимогам. Але це загальноприйнята практика роботи комісій у різних сферах бізнесу: при кожному поданні документів вони мають право вказати на один пункт, а не на всі, котрі їх не влаштовують. Ми маємо далекоглядні плани, але вони залежать від законодавчих форматів. Наразі ми не поспішаємо й очікуємо на ухвалення закону 2713‑д.